ВСЁ ДЛЯ САДА, ОГОРОДА:


САЖЕНЦЫ. ФОТО. ЦЕНЫ:


АГРОТЕХНИКА:

можно заказать саженцы согласно нашему прайсу

СМОРОДИНА ЧЕРНАЯ

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧОРНОЇ СМОРОДИНИ Перед тим як братися за вирощування чорної смородини, необхідно засвоїти кілька основоположних її біологічних особливостей, зокрема: 1. Чорну смородину можна вирощувати майже на всіх типах ґрунтів середнього механічного складу і з слабокислою реакцією (рН 6—6,5) та за ляганням ґрунтових вод глибше 1—1,5 м. Для неї непридатні карбонатні, солонцюваті та заболочені землі. 2. Ця культура відносно тіневинослива, але затінення переносить погано, що позначається на якості й урожайності ягід. 3. В умовах України чорна смородина вважається морозостійкою рослиною (без видимих пошкоджень витримує морози вище 40°). 4. Для цієї культури характерне поверхневе розташування сильно роз галуженої кореневої системи з дуже великою насиченістю у порівняно не великому обсязі ґрунту (діаметром близько 2м і глибиною до 40 см). Тому вона вимоглива до водного і підживлюваного режимів, а також глибини об робітку землі під кущем. 5. Кожний сорт чорної смородини має свою форму побудови куща (від прямостоячої до вилягаючої) і схильності до розгалуження (від слабкої до сильної), а також до утворення "нульових" пагонів (від незначного до надмірного). 6. Чорна смородина плодоносить, головним чином, на приростах попе реднього року, а також на плодових галузках, але вони не довговічні і після 2—3 плодоносінь відмирають. 7. У нижній частині приросту цієї рослини є ростові бруньки, що дають сильні пагони, у середній — ростові і квіткові, а у верхній — здебільшого квіткові. Верхівкова брунька завжди ростова. 8. Квіткові бруньки чорної смородини змішаного типу. З них розвива ються квітки і вегетативні пагони, найчастіше —у вигляді плодових гілочок. 9. Зі старінням гілок слабне приріст, знижується якість ягоди й уро жайність культури. На 5—6-річних гілках річний приріст складає лише 3—5 см, а за висновками вчених НДІ садівництва ім. В.Мічуріна експлуа тація гілок з приростом менше 15 см не доцільна. Тож, для отримання високих урожаїв чорну смородину садять на осипленому місці, у землю з належним механічним і фізичним складом, а гакож шляхом формування й обрізування забезпечують максимальні при-рости, своєчасно рослину поливають і підживлюють, виконують інші агро-технічні заходи. ВИРОЩУВАННЯ ЧОРНОЇ СМОРОДИНИ 1. Принципи підОору сортів Підбираючи сорти чорної смородини необхідно враховувати такі аспекти: 1. Стійкість культури до хвороб. Нескладні математичні розрахунки засвідчують, що вища вартість сад-жанців стійких сортів виправдовує себе вже в перші роки і не тільки еко-номією витрат на дорогі хімічні препарати, але й отриманням екологічно чистої продукції і меншими зусиллями з догляду за рослиною. При цьому найкраще надавати перевагу сортам із комплексною стійкістю до таких хвороб як борошниста роса, антракноз, септоріози (плямистості), іржавчини, бруньковий кліщ, листова галиця (про них розповідається у розділі IV). 2. Величина ягоди. Останнім часом найбільшим попитом користуються ні ода вагою 2—4г і з гарною вирівнюваністю. Менша за розіміром ягода (до її) на 20—30% де-шевша, а більша (6=-7г) викликає здивування і недовіру щодо екологічної чистоти, що засвідчує про низький рівень агрознань населення України. 3. Смакові якості. Попитом користується ягода кисло солодкою смаку і і слабким арома-том смородини. 4. Сухий відрив ягоди від рослини і транспортабельність. Визначають не лише товарний вигляд вирощеної продукції, але й можливість якнайповнішого використання врожаю. 5. Одночасність дозрівання і невисипуваність ягоди. Це важливо для збору врожаю в запланований час і з малими трудозатратами (для приватного сектору не відіграє певної ролі). 6. Термін дозрівання. Відповідним підбором сортів можна на 1—1,5 місяці продовжити період вживання свіжої ягоди. 7. Засухостійкість. За дефіциту води, але використовуючи спеціальні агротехнічні прийоми, в окремі роки можна обійтися без поливань. 8. Габітус куща. Велике значення він має для інтенсивних технологій вирощування. Порівняно з крислатими і дуже розгалуженими сортами, слабокрислаті і в міру розгалужені можна щільніше сади їй за однакової загущеності, а, от-же, й отримати більший урожай з одиниці площі.
2. Вимоги до посадкового матеріалу Посадковий матеріал буде якісним, якщо його реалізовують з дотри-манням таких вимог:♦ щоб мав 3—4 здерев'янілі корені завдовжки 20—25 см чи густомочкове коріння довжиною 15—20 см; ♦ щоб були 1—2 пагони завтовшки не менше 0,6—0,8 см і завдовжки не менше 30—40 см; ♦ щоб не був він підсохлим й ураженим шкідниками чи збудниками хвороб, а бруньки — сплячими; ♦ щоб не мав листя й механічних пошкоджень; ♦ щоб коренева система була зволоженою чи просякнутою глиняною бовтанкою й упакованою в мішковину чи целофан. 3. Строки посадки Чорну смородину можна саджати як восени, так і навесні, але опти-мальний строк — кінець вересня—початок жовтня. Це пов'язано з тим, що коріння цієї культури не має періоду спокою за позитивної температури, а також через те, що ростові бруньки навесні, одразу після встановлення се-редньодобових температур вище 0°, починають рости. Внаслідок цього за осінньої посадки чорна смородина матиме сильніший кущ. Осінню посадку завершують за 10—14 днів до встановлення стійких мо-розів. Якщо ж за певних обставин саджанці не вдалося посадити восени, чи їх пізно придбали, то їх треба прикопати у затіненому місці (щоб макси-мально затримати розпускання бруньок). Саджанці прикопують у нахиле-ному положенні на глибину 30—40 см, а навесні, як тільки грунт буде придатним (збережеться волога), їх висаджують. Зелені саджанці із закритою кореневою системою садять з ранньої весни і до пізньої осені. Правда, влітку вони потребують додаткового поливання й підживлення, зате наступного року частина кущів значно раніше плодоноситиме. 4. Схеми посадки Залежно від сортових особливостей чорну смородину найдоцільніше садити за такими схемами: ♦ для сортів, які дають гарний урожай, на річних галузках з будь-яким габітусом куща (окрім одночасно сильнорозгалужуваних і крислатих), — 0,5 х 1,3 м; для сортів, що дають основний урожай, починаючи з дворічних гілок чи сортів, які не вписуються в першу схему 0,7 х 1,5 м. орієнтують V напрямі північ—південь. Для одиночного ряду можлива орієнтація відносно сторін світу. Головна умова для його розміщенім щоб затінення не перевищувало 2—3 год, на день. А допустима відстань між кущами — 0,5 м. Загалом садити чорну смородину одиночними кущами доцільно лише за умови, якщо розміри відведеної під неї площі не перевищують 1,2 х 1,2 м. 5. Підготовка до посадки кущів До посадки чорної смородини готуються ще з середини серпня і вико-нують низку таких робіт: ♦ визначену під цю культуру ділянку очищають від попередників і бур'янів (краще за допомогою гербіцидів типу Раундап); ♦ ділянку розмічають; для цього з північного і південного боків кілками визначають центри майбутніх рядів, а між ними — межі майбутніх доріжок шириною 40 см; ♦ рівномірно по всій площі (за винятком майбутніх доріжок) вносять органічні і мінеральні добрива (згідно з нормами); ♦ ділянку перекопують на глибину 20=30 см і планують її поверхню. Якщо ж земля суха чи надто ущільнена, то за 1—2 доби до цього її зволо жують дощуванням. Цю операцію бажано повтори ти і перед плануванням ділянки. Перед посадкою чорної смородини потрібн заздалегідь подбати про майбутню кореневу систему рослини, вдаючись, до і стимуляторів коренеутворення. Так, напередодні висаджування в грунті живці чорної смородини замочують або в 0,005—0,02%-му розчині гетероауксину (10—12 год.), або в 0,0025—0,005%-му розчині ІМК (12 24юд.), або в 0,0005— 0,005% -му розчині полістимуліну (12—24год.), або в розчині (1 ампула на 1л води) чаркору (24год.), або в 0,02%-му розчині гумату натрію (24год.), або в розчині меду — 1ст.л на 3 л води чи 1ст.л на 10 л води (відповідно — 1 чи 2 доби), або вже безпосередньо перед висаджуванням здерев'янілі живці (попередньо вимочені) встромляють на глибину 0,5 1 см у порошок ЮКА-1 і струшують надлишок (аналогічно зелені живці — у ЮКА-3). Перед посадкою саджанців чорної смородини підрізують пошкоджені кінці коріння і вимочують його у воді від 1 год. до 7 діб (залежно від того, наскільки підсушена коренева система рослини). До води бажано додати один із стимуляторів коренеутворення (про них йдеться нижче). 6. Посадка кущів Посадкову яму чи траншею (залежно від схеми посадки) копають гли-биною 35—40 см і шириною 50—60 см. Викопуючи яму, верхній шар грунту кладуть на один бік і змішують з половиною норми мінеральних добрив, а нижній — з протилежного боку. Органічні та решту мінеральних добрив вносять безпосередньо в яму, перемішавши там із землею в однорідну масу.
СМОРОДИНА ЧОРНА: СМОРОДИНА ЧОРНА
Мал. 1. Обрізування після посадки куща.Мал, 2. Обрізування наприкінці першого року. Під час посадки саджанці заглиблюють настільки, щоб рівень грунту був на 5—8 см вище від початку кореневої системи. Завдяки цьому від за-глибленої частини стебла відростуть додаткові корінці і пагони, що особ-ливо важливо для сортів із слабкою спроможністю до пагоноутворення. Садячи одиночними кущами, саджанці краще нахиляти під кутом ЗО— 45°, у напрямку захід—схід, завдяки чому сформується менш загущений кущ. У посадковій ямі коріння викладають горизонтально й обережно заси-пають землею, не утрамбовуючи її. Спочатку використовують верхній шар грунту, а потім нижній. При цьому треба стежити, щоб мінеральні добрива не торкалися безпосередньо коріння, оскільки це може викликати і погіршити його приживлюваність. Присипавши коріння, яму заливають во-дою із розрахунку 5—10 л під кущ, орієнтуючись на час всмоктування води (не менше 3—5 хв.), а потім досипають яму до рівня грунту і мульчують З— 5 кг органічних добрив чи тирси. Після посадки саджанці обрізують, залишаючи над рівнем землі тільки 2—3 добре розвинені бруньки. 7. Обрізування і формування кущів На початку чи всередині травня наступного року, коли "нульові" пагони сягають 10—15 см заввишки, проводять їх нормування. Якщо загущена посадка, то залишають два „нульові" пагони. Садячи одиночними кущами, їх КІЛЬКІСТЬ Визначають за схильністю до розгалуження: 3 — для сильно-, 4 дті ( мрпдньо- і 5 — для слаборозгалужуваних сортів. Краще залиша-ти Н.ІИІ ти.міни і різноспрямовані пагони. Одного із залишених пагонів Мал. 3. Обрізування наприкінці другого року. (найслабшого чи неправильно розташованого) восени видаляють. Він є страхувальним. Таку операцію повторюю 11. щорічно У такі ж терміни навесні видаляють утвориш Гмжоні розгалуження на гілках старших порядків (порядок — кількість ПЛОДОНОІ них років гілки) на висоту 10—15 см від поверхні землі, завдяки чому можна уникнути зайво-го загущення у нижній частині й покращується догляд за кущем. Збираючи останню ягоду урожаю, гілки, що відплодоносили другий раз із загущеної посадки чи третій раз із посадки одиночними рядами або ок-ремими кущами, вирізують на рівні із землею. На осінь це дозволить отри-мати більший сумарний приріст на решті гілок, що складатиме основу для урожаю наступного року. Залишати гілки, старші трьох років, не варто, оскільки сумарний приріст куща починає знижуватися, що, відповідно, ве-де до зниження врожайності і якості ягоди. Під час осіннього обрізування видаляють усі частини гілок, які поламані, схильні до загущування, з ознаками хвороб і пошкодженнями шкідників. Але увага: обрізування верхньої частини молодих пагонів без вищепе-релічених причин — недопустиме, оскільки призведе до зниження вро-жайності. Для слаборозгалужуваних сортів після збору врожаю на „нульових" пагонах, що досягли висоти 40—50 см, для підсилення розгалуження можна прищепити верхівки, що також сприятиме збільшенню сумарного приросту.
8. Удобрювання і підживлення рослин Разом з обрізуванням удобрювання чорної смородини закладає основу її врожайності. Якщо впродовж одного сезону за інтенсивної технології ви-рощування культури не внести добрива, то у наступні два роки це може при-звести до втрати близько половини врожаю. Однак, у весняно-літній період недопустимо вносити під ягідні культури добрива, що містять хлор, оскільки вони викликають хлороз. Як виняток, їх можна внести пізно восени. Нижче подано норми внесення добрив, розраховані на 10 м2 площі. Менші значення — для багатих грунтів, більші — для бідних: ♦ під перекопування — 100—120 кг органічних добрив, 1,2—1,5 кг суперфосфату і 0,3—0,4 кг сульфату натрію; ♦ у посадкову яму — 2,5—3 кг органічних добрив, 100—150 г суперфосфату і 20—30 г сульфату калію; ♦ навесні наступного року (після розпускання бруньок) —12—15 г сечо-вини під кожний кущ. Якщо рослину саджали навесні, то азотне добриво вносять через 2—3 тижні після посадки; ♦ у рік першого плодоношення: навесні — 120—140 г сечовини, а після збору врожаю — 60—70 г сечовини, 400—500 г суперфосфату і 100—200 г сульфату калію; ♦ щорічно навесні, починаючи з другого року плодоношення, — 160— 180 г сечовини, а після збору врожаю — 70—90 г сечовини, 500—600 г су-перфосфату і 150—180 г сульфату калію. Попри мінеральні добрива щорічно восени органічними добривами мульчують грунт під кущами у межах периметру крони із розрахунку 10— 15 кг під кущ. Гарні результати дає й підживлення (в середині травня) настійками ко-ров'яку (1:10) чи пташиного посліду (1:20) із розрахунку 1 відро під кущ й обприскування розчином мікродобрив для ягідників. Мінеральні добрива вносять у межах проекції крони врозкид і, за можпивістю, разом з поливанням. Закладання добрив у грунт під час перекопування не забезпечує рівномірного використання їх всією кореневою системою, створює зайву концентрацію їх в окремих місцях, що може викликни опік коренів, механічне пошкодження їхньої поверхні, а в результаті — м. мовне використання добрив. 0. Симптоми нездужанні рослин внаслідок нестачі деяких макро- і мікроелементів На нестачу макро- і мікроелементів чорна смородина реагує досить виразно Так, через потребу: азоту дрібніє листя, а старіші нижні листки з початку вегетації втрачають інтенсивне зелене забарвлення і жовтіють, або з'являються оранжеві й червоні відтінки; загалом ріст рослини пригнічується, слабшає квітування і рано опадає листя; ♦ фосфору — старе нижнє листя набирає тьмяного, темно-зеленого, деколи з бронзовим відливом забарвлення. Проявляються також червоні й фіолетові відтінки. Листя, що засихає, темніє, інколи аж чорніє. Загалом затягується квітування й дозрівання ягоди і рано опадає листя; ♦ калію — старе нижнє листя (найчастіше посеред вегетації) набирає від голубувато-зеленого тьмяного забарвлення до хлоруватистого. Але найхарактерніша ознака — поява з країв листя обідка засохлої тканини (крайового „опіку"), а листові пластинки нерівномірні, морщинисті; ♦ магнію — старе нижнє листя (особливо посеред вегетації та посухи) стає жовтим, червоним чи пурпуровим, хоча краї та жилки деякий час за лишаються зеленими (міжжилковий хлороз); загалом забарвлення схоже на „ялиночку". Листопад у цьому випадку починається завчасно і з нижньої частини пагонів; ♦ марганцю — на верхніх листках з'являються білі, світло-зелені і червоні плями; ♦ бору— у посушливе літо особливо різко проявляється хлороз молодих листочків. Вони дрібнішають, скручуються, рано опадають. Також посилено розвиваються бокові бруньки за гальмування верхівкових. Супроводжується це слабким квітуванням і зав'язуванням плодів; ♦ міді — у молодих частин рослини (особливо різко за посухи) гальмується ріст, інколи відмирає верхівка пагона і пробуджуються бокові бруньки, а саме листя — строкате, блідо-зелене, в'яле; ♦ цинку — листя дрібне, вербоподібне (особливо навесні), через .міжжилковий хлороз — крапчасте, а пагони вкорочені. 10. Поливання рослин Чорна смородина —доволі вологолюбна культура. Через нестачу воло-ги у неї рідшає зав'язування плодів, гальмується ріст, ягода дрібнішає і ви-сипається. Тому дуже важливо поливати кущі у такі строки: ♦ кінець квітня — початок травня, коли рослина інтенсивно росте й утворюється зав'язь; ♦ кінець травня — початок червня, коли наливається ягода; ♦ липень — початок серпня, у період другої хвилі росту й закладання плодових бруньок. Орієнтовна витрата води — 30—50 л на 1 м2 площі. Знизити потребу у воді можна шляхом мульчування грунту під куща-ми (шаром до 6—8 см) перегноєм, соломою, торфом чи скошеною тра-вою, а також доріжок у міжряддях тирсою, чи утримуючи грунт під куль-турним задернінням. Але в останньому випадку необхідно правильноЦей спосіб розмно-ження забезпечує гарний вихід стандартних сад-жанців за мінімальних ви-трат і механізації майже всіх процесів. До недоліків можна віднести хіба що дворічний цикл вироб-ництва. 4. Горизонтальними відсадками згідно з ре-комендаціями НДІС Сибіру ім. М.А. Лиса-венка. Маточні кущі висаджують за схемою 3—1 м у траншеї глибиною 40—50 см, які упродовж першого року вегетації не до-сипають на 10—15 см до рівня грунту. Навесні першого року вегетації за-лишають по два найсильніші пагони на кожному кущі, які навесні наступного року вкладають уздовж ряду по одному в кожний бік. Відрощувані пагони підгортають до рівня грунту. А розвинуті навесні третього року вегетації нахиляють і пришпилюють до землі у шахматному порядку по обидва боки рядів. Відрощувані пагони ще раз підгортають. Восени відрізують гілки, ук-ладені в бік міжрядь, залишаючи в отворі ряду необхідну кількість пагонів для укладання в наступному році. Відсадки відокремлюють і сортують. Не-стандартні ще рік дорощують у шкілці, висадивши їх за схемою 90 х 20 см. Цей спосіб розмноження забезпечує один із найвищих виходів саджанців з одиниці площі, практично за повної механізації усіх процесів і про-дуктивного способу експлуатації упродовж 5—7 років. 5. Горизонтальними відсадками посеред літа. „Нульові" пагони, залишені для підстрахування, можна укорінити. Для цього наприкінці червня і до початку серпня такий пагін дугоподібно вкладують у канавку глибиною 2—3 см і довжиною 15—20 см і присилують шаром вологої пухкої землі. На присилуваній частині пагону відривають листя, а на корі роблять кілька поздовжніх надрізів довжиною 1—2 см. Грунт підтримують вологим. Саджанець відокремлюють восени чи рано навесні й використовують залежно від кореневої системи для висаджування на постійне місце чи для дорощування в шкілці. Вихід стандартного саджанця за цього способу розмноження незнач-ний. До нього вдаються здебільшою лини? для прискореного розмножен-ня сорту після його оцінювання за першим плодоношенням. 6. Повітряними відсадками. З березня по червень на кущі підбирають однорічну галузку і на ній роб-лять один кільцевий чи два-—три кругові надрізи. Над надрізом прикріплю-ють водо- і світлонепроникну торбинку довжиною 25—30 см і діаметром 10—15 см, наповнену торфо-компостною (3:1) чи землеперегнійною (2:1) сумішшю. Рано навесні замість торбинки можна використати загорнену в непрозору тканину пластикову пляшку чи пакет з-під молока, на дні яких вирізують отвір діаметром близько 1 см (трішки більший, ніж діаметр гілки у. місці кріплення).Упродовж сезону суміш зволожують залежно від погод-них умов, але не рідше одного разу на тиждень. Гілку обов'язково підпи-рають. Восени саджанець відокремлюють і без обрізування висаджують на постійне місце. Цей спосіб розмноження за належного догляду дає майже 100%-ний вихід стандартного саджанця, від якого уже в першому сезоні вегетації на постійному місці отримують урожай. Правда спосіб цей найважчий. 7. Цілою галузкою. Використання повністю видалених під час літнього чи осіннього обрізу-вання гілок можливе як для отримання саджанців, так і для закладання кущів на постійному місці (якщо вирощують чорну смородину кущами, які окремо ростуть), що сприятиме отриманню дуже сильних кущів, які в май-бутньому менше загущуватимуться. В останньому випадку глибину зако-пування доцільно збільшити до 20—25 см. Гілку очищають від листя і зако-пують на глибину 15 см, вивівши на поверхню верхівки приросту поточного року. Восени гілку розкопують і відокремлюють окремі саджанці, які ви користовують залежно від міцності кореневої системи. Застосування цього способу доцільне лише тоді, коли закладають кущ на постійне місце, або ж, якщо є вільна ділянка землі. Загалом, вихід стандартних саджанців за цього способу розмноження незначний, а вихід саджанців з одиниці площі найнижчий. 8. Здерев'янілими живцями. Для визначення оптимальних термінів живцювання є певні орієнтири. Здебільшого вони співпадають із строками посіву озимих у конкретній грунтово-кліматичній зоні. Завершувати живцювання бажано в такі кален-дарні терміни: ♦ до 10 вересня (Полісся); ♦ до 1 жовтня (Лісостеп); ♦ до 10 жовтня (Степ і Крим). Якщо живці посадити у ці строки, то коріння утвориться ще восени, до приходу стійких морозів, що в майбутньому забезпечує отримання добре розвинутих саджанців і відносно більший їх вихід від висаджених живців. А живці, заготовлені і висаджені в грунт наприкінці осені, потрапляють у не-сприятливі температурні умови, через що у них затримується утворення каліусу й виростає мало корінців, а в результаті — погіршується приживлю-ваність і надалі саджанці хворіють, погано ростуть і розвиваються. Живці, висаджені на початку весни, також зазнають несприятливих умов, коли температура повітря значно перевищує температуру землі, що сприяє розпусканню бруньок раніше від утворення коріння. Відповідно, через це також погіршується їхня приживлюваність, саджанці теж хворіють, погано ростуть і розвиваються. За весняної посадки вихід саджанців рідко перевищує 50%. Зде-рев'янілі пагони розрізають на живці довжиною 15—20 см, які одразу ж зв'язують і на половину їхньої довжини опускають на 7—8 днів у воду (кра-ще снігову чи дощову) з температурою 20°С. Воду бажано кілька разів міняти на свіжу. Вимочені живці висаджують за схемою 60(90) х 10 см або ж 90 х 20 х 10 см за двострокової посадки. А рано навесні їх висаджують у парник під плівкою, за схемою 10 х 10 см. Живці садять у грунт вертикаль-но чи нахиленими під кутом до 45 градусів, залишаючи на поверхні одну бруньку. Землю навколо живців утрамбовують, поливають і мульчують. Ви-користання мульчі перешкоджає випиранню живців і замінює решту (більш важких) прийомів, рекомендованих окремими авторами. Зокрема, це сто-сується горизонтальної чи трохи нахиленої посадки, посадки у сметано-подібний грунт чи в конусоподібні ямки, заповнені сипкою родючою сумішшю. Догляд за посадкою полягає у систематичних поливаннях, удо-брюваннях та боротьбі із бур'янами, шкідниками і хворобами рослини. Це найдоступніший і найпродуктивніший спосіб розмноження. За на-лежного догляду він забезпечує один із найвищих виходів стандартного саджанця і високий процент укорінюваності, коли розмножують живцями. Його використання за невеликої кількості посадкового матеріалу хоча і дає дещо меншу кількість отримуваних саджанців, проте це компенсується не-значними затратами праці. 9. Вкороченими здерев'янілими живцями. Живці нарізують довжиною 6—8 см, але не менше ніж з двома брунька-ми. Верхній зріз роблять прямим, на 1—1,5 см вище від верхньої бруньки, нижній — косим, на 3—4 см нижче нижньої бруньки. Перед посадкою живці бажано обробити одним із стимуляторів коренетворення. Садять живці в березні — на початку квітня у холодний парник висотою 50—70 см. Як суб-страт використовують торф'яно-піщану суміш (1:1), яку викладують шаром у 10 см на поверхню грунту і зверху накривають шаром піску (1—2 см). Схема посадки — 8 (10) х 3 (5) см. Живці саджають вертикально, чи нахи-ливши під кутом до 45 градусів, заглибивши основу верхньої бруньки. Тем-пературу субстрату бажано підтримувати в межах 25—27°С і систематично зрошувати його. Коли пагони відростуть на 6—7 см, живці з грудкою землі вибирають і пересаджують у шкілку для дорощування за схемою 60 (90) х 10 (20) см, притінивши їх у перші два—три дні. За розрідженої посадки можна вирощувати без пересаджування до осені, а потім відсортувати й доростити у шкілці за схемою 90 х 20 см. Цей спосіб розмноження використовують за незначної кількості посад-кового матеріалу. До його недоліків можна віднести середній вихід товар-ного саджанця, середній процент укорінюваності й велику трудомісткість. 10. Однобруньковими здерев'янілими живцями. Кожен живець нарізують таким чином, щоб .він складався з однієї бруньки і повного міжвузля під ним. Перед посадкою живці обробляють стимулятором коренетворення. Висаджують наприкінці березня — на по-чатку квітня у парник під плівкою, у котлован глибиною 15—18 см, заповне-ний нарізаною соломою (обробленою гашеним вапном), торф'яно-грунто-вою сумішшю (1:1) і шаром піску (3—4 см)> поливають й утрамбовують. Схема посадки — 5 (8) х 3 (5) см. Живці саджають вертикально, заглиблю-ючи основу бруньки. Температуру субстрату підтримують на рівні 25—27°С і систематично зрошують його. Коли пагони витягнуться на 3—5 см, сад-жанці менше поливають і починають їх загартовувати, поступово збільшу-ючи тривалість перебування без укриття. Як тільки пагони досягнуть висоти 6—8 см, живці разом із грудкою землі пересаджують у шкілку для доро-щування за схемою 60 (90) х 10 (20) см. Перші два—три дні їх затінюють і рясно поливають. За розрідженої посадки можливе вирощування без пе-ресаджування до осені з подальшим сортуванням для дорощування в шкілці за схемою 90 х 10 см. Цей спосіб розмноження використовують за нестачі посадкового ма-теріалу, оскільки він найраціональніший. Але і він не без недоліків, зокрема таких, як дуже низький вихід ншарного саджанця, доволі низький процент укорінюваності й велика трудомісткість. 11. Щепленням на відсадку. Навесні на кущах підбирають однолітні пагони, що мають на висоті 40—60 см від рівня землі таку саму товщину, як і живці, і щеплять спосо-бом простого копулювання. Бруньки нижче місця щеплення видаляють. Потім прищеплену гілку нахилупоіь, пришпилюють до землі і підгортають до місця щеплення. В міру росту прищепи підгортають, доводячи горбик землі до висоти 25—30 см. Восени відсадок підгортають і відокремлюють саджанець. Якщо він відокремлюється з частиною деревини підщепи, то його використовують тільки для живцювання чи розмноження способом го-ризонтальних відсадків згідно з рекомендаціями НДІ садівництва Нечорно-земної смуги Росії, щоб запобігти зарощуванню підщепного сорту. Цей спосіб розмноження використовують за малої кількості гостро-дефіцитного посадкового матеріалу і коли є кущі для прищеплювання. Він дає майже 100%- ний вихід стандартного саджанця і значно ефективніший від способу розмноження однобруньковими чи вкороченими живцями. 12. Перещеплюванням однорічного саджанця. Навесні підбирають однорічний саджанець, який має таку ж товщину пагона, що й живці, і щеплять способом копулювання. Бруньки нижче щеплення видаляють. Сад-жанець висаджують з таким розра-хунком, щоб місце щеплення було на рівні із землею. В міру росту прищепи пагін підгортають, дово- 22 дячи висоту горбика'землі до 25—30 см. Восени кущ викопують чи відгор-тають і відокремлюють саджанець. Цей спосіб розмноження використовують за недостатності гостро-дефіцитного посадкового матеріалу і коли є однорічні саджанці належної товщини для підщепи. 13. Зимовим укоріненням живців. У лютому живці ставлять у воду, яку періодично міняють. Коли з'являть-ся зародки корінців, воду краще замінити на живильний розчин, або дода-вати до неї по декілька крупинок суперфосфату. Через 10—15 днів, коли корінці досягнуть довжини 10—12 см, живці пересаджують у контейнери з дерново-торф'яно-піщано-перегнійною сумішшю (1:1:1:0,5). Як контейнери можна використати пластикові пляшки із зрізаним верхом, молочні чи спеціально підготовлені із поліетилену пакети діаметром 6—10 см із зроб-леними знизу отворами для витікання води. Перші 7—10 днів вологу підтримують на такому рівні, щоб субстрат за консистенцією був як смета-на, а потім знижують до нормальної. Наприкінці квітня — на початку трав-ня саджанці обережно, не руйнуючи грудку землі навколо коріння, висад-жують на постійне місце, на 5—7 см глибше, ніж вони були посаджені в контейнери, і на два—три дні затінюють. Цей спосіб використовують для пришвидшеного розмноження незнач-ної кількості посадкового матеріалу. Завдяки йому вдається на один рік скоротити термін вступу рослини у плодоносіння. З-поміж недоліків цього способу необхідно назвати: ♦ потребу у підтримці сприятливого режиму до висаджування саджан ця у відкритий грунт (температура субстрата вдень — 24-27°С, вночі — 16—2ГС, а температура повітря — 21—22°С, вологість — не нижче 70%); ♦ потребу у контейнерах для висаджування рослини; ♦ велику трудомісткість. 14. Зеленими живцями. У травні—червні зрізують пагони поточного року довжиною 10—15 см. Головним часовим критерієм вважається частково здерев'янілий нижній кінець живця. Зрізують нижче бруньки на 0,5 см, а 1—2 нижні листкові пла-стинки видаляють. Зрізані живці до їх висадження зберігають у відрі з во-дою (допускається обробка одним із стимуляторів коренетворення). Живці висаджують у холодний парник вертикально чи дещо нахиленими, у 3-4-сантиметровий шар субстрату (річковий пісок і торф, 1:1), на глибину 1,5— 2 см. Після посадки живця землю довкола нього утрамбовують. Схема по-садки — 5 (8) х 3 (5) см. Перші 10—15 днів парник затінюють і підтримують оптимальну вологість повітря і субстрату туманоутворювачем чи дрібноди-сперсним поливанням. Температуру субстрату підтримують у межах 24— 27вС (вдень) і 16—2ГС (вночі), а температуру повітря — 21—22°С. 25—30 днів після початку вкорінення і проведення 3—5-денного загарту-вання живці виймають разом із грудкою землі і пересаджують у шкілку за схемою 60 х 10 см. Можна садити в шкілку і восени, заглиблюючи на 10—12 см і вкорочуючи до 3—6 см над поверхнею землі, за схемою 60 (90) х 20 см. До переваг цього способу розмноження слід віднести: ♦ використання „нульових" пагонів, вирізаних під час весняного нор мування; ♦ розмноження тих сортів смородини, які погано розмножуються зде рев'янілими живцями. З-поміж недоліків необхідно назвати: ♦ велику трудомісткість на першому (парниковому) етапі; ♦ як правило, дворічний цикл виробництва саджанців. 15. Комбінованими зеленими живцями. Живці нарізують саме тоді, коли приріст поточного року досягає довжи-ни 10—20 см. Для цього зрізують однорічні галузки, у яких рано навесні зрізують верхівки (для стимуляції розгалуження) і розрізують на живці, які складаються із приросту поточного року і 2—5 см пенька однорічної дере-вини. Листя на зеленому пагоні зберігають. До висадження живці зберіга-ють у відрі з водою (допускається обробка одним із стимуляторів корене-творення). Вкорінюють їх за таких самих умов, що й зелені живці, тільки глибина посадки — 2—4 см, а схема — 10—15 см. Рясні дрібнодисперсні поливання проводять упродовж перших 3—4 днів, а потім — помірні. Вко-ренілі живці восени пересаджують у шкілку за схемою 60 (90) х 20 см для дорощування у наступному році. Переваги і недоліки у цього способу розмноження такі ж, як і в способу вирощування саджанців із зелених живців, тільки дещо більша вкоріню-ваність. 16. Напівздерев'янілими зеленими живцями. Наприкінці червня — в середині липня пагони поточного року зрізують і поділяють на живці довжиною 5—10 см. Головним часовим критерієм вважається майже повне здерев'яніння пагона по всій довжині. У верхній частині живця залишають один листок, видаляючи половину його пластинки. Вкорінюють за таких самих умов, що й зелені живці, тільки збільшують товщину субстрату до 6—8 см, а живці висаджують, залишаючи над поверхнею 1—1,5 см. Схема посадки — 10 х 7 см. Восени вкоренілі живці висаджують у шкілку за схемою 60 (90) х 10 (5) см для дорощування у наступному році. Як вихідний матеріал використовують, здебільшого, страхувальні "нульові" пагони, а також зрізані після плодоношення гілки. Недоліки'у цього способу розмноження такі самі, що й у способу ви-рощування саджанців із зелених живців. 17. Напівздерев'янілими подовженими живцями. З кінця червня і до середини серпня зрізують прирости поточного року на 25—40 см і ставлять у воду на 2/3 частини, видаливши у нижній частині листя. Як ємність для води краще використати пластикову пляшку, у якій зрізують верхню частину і лійкою вставляють її униз — в циліндричну час-тину, загорнену у непроникну тканину. Ємність із живцем ставлять у затінене місце до утворення корінців, воду замінюють що 3—5 днів, дода-ючи до неї по декілька крупинок суперфосфату. Через 20—25 днів після вкорінення живці висаджують у шкілку для дорощування, акуратно приси-павши кореневу систему, і на 7—10 днів затінюють від прямих сонячних променів. Грунт підтримують вологим. Восени, перед початком морозів, саджанці утеплюють, присипавши їх 10—15-сантиметровим шаром тирси. Використовувати цей спосіб розмноження (через його трудомісткість) доцільно лише у випадку, коли випадково зламається приріст поточного року на цінному сорті смородини. 12.0рганічні субстрати для підгортання відсадків Згідно з практикою плодорозсадників США і Кримської дослідної станції Краснодарського краю Росії для підгортання відсадків із одноча-сним мульчуванням міжрядь використовують такі субстрати: ♦ тирсу хвойних і листяних порід дерева (окрім дуба, оскільки його дубильні речовини пригнічують коренеутворення); ♦ подрібнену солому; ♦ виноградний віджим; ♦ рисове лушпиння; ♦ інші сипучі органічні матеріали. Спочатку матеріал вносять у вигляді мульчі шаром не менше 10 см, потім у центр міжрядь, формуючи валик, який використовують для подаль-шого підгортання. Необхідно врахувати, що під час розкладання матеріалу мульчі мікроф-лора грунту використовує велику кількість азоту, збіднюючи верхній шар грунту, а через те, що в зоні коренеутворення немає легкозасвоюваних ре-човин, страждає коренева система відсадків. Щоб цього уникнути не-обхідно своєчасно вносити добрива, що бажано робити перед кожним підгортанням, або ж під час поливання, додавши добрива до води. Завдяки використанню органічних субстратів як мульчі і матеріалу для підгортання вдається підтримувати сприятливий водний і температурний режими грунту, особливо в зоні коренеутворення, що, відповідно, сприяєотриманню відсадків із значно розвиненою кореневою системою. Окрім цього, полегшуються або взагалі можна не виконувати такі операції, як бо-ротьба з бур'янами, розпушування грунту, відгортання перед відокремлен-ням відсадків і саме відокремлення, а також струшування грунту з коріння. А ще відокремлення відсадків не залежить від погодних умов. 13. Календар робіт на рік Як в усякій справі, у вирощуванні чорної смородини важливу роль відіграє своєчасне виконання усіх робіт. Тому дотримуватися цього прави-ла — чи не найперше завдання садівника. Такі роботи треба виконувати поетапно. До розпускання бруньок: 1). Вирізати галузки, вражені пагінцевою галицею і бруньковою міллю. 2). Вищипати бруньки, пошкоджені бруньковим кліщем. 3) Для знищення зимуючих шкідників і хвороботворних організмів об-прискати кущі і грунт під ними нітрафеном чи ДНОКом, чергуючи їх че-рез рік. До початку квітування: 4). Внести згідно з нормами азотне добриво. 5). Обприскати кущі одним чи комплексом інсектицидів проти брунько-вої молі, аґрусової вогнівки, різного роду пильщиків, галиць, тлі, кліщів то-що, додаючи (за необхідності) фунгіциди від американської борошнистої роси, антракнозу й септоріозу. Під час бутонізації: 6). Полити кущі. У період квітування: 7). Перевірити усі кущі, чи немає махровосГі; вражені викорчувати і спалити. Після квітування: 8). Нормувати „нульові" пагони. 9). У міру виявлення вирізати і спалити гілки, пошкоджені склівкою, нузькотілою златкою і пагінцевою галицею. 10). Підживити кущі настійкою коров'яку, біогумусу чи пташиного посліду, а також мікродобривами. 11). У разі виявлення гусені, лжегусені, тлі чи кліщів обприскати кущі од-ним чи комплексом інсектицидів, додаючи (за необхідності) фунгіциди від американської борошнистої роси, антракнозу й септоріозу. Якщо не-обхідно, то обприскування фунгіцидом повторити через 10—14 днів. 12). Через 12 днів після квітування (яке співпадає з масовим цвітінням малини), якщо будуть пошкодження склівкою, і через 20 днів після квіту-вання, якщо рослину вразить вузькотіла златка, обприскати кущі одним із інсектицидів. На час наливу ягоди: 13). Полити кущі. Наприкінці збору врожаю: 14). Вирізати найстаріші гілки, що вже відплодоносили, для узвичаєного формування куща. Після збору врожаю: 15). Внести згідно з нормами азотне, фосфорне й калійне добрива. 16). Полити кущі. 17). За пошкодження кущів пильщиками, галицями, тлею чи кліщами, обприскати їх одним або комплексом інсектицидів, додаючи (за не-обхідності) фунгіциди від американської борошнистої роси й антракнозу. 18). У засушливу осінь зробити вологозатримуюче поливання кущів. Після падолисту: 19). Зібрати і спалити опале листя. 20). Вирізати всі частини гілок, які поламалися, вилягли, загустилися, вражені шкідниками і хворобами, а також резервний „нульовий" пагін. 21). Внести органічні добрива. 22). За необхідності промульчувати грунт під кущами й посипати тир-сою доріжки.